Флешмобери Львова

17 січня 2009 (Тернопіль)

Були ми в гостях у наших тернопільських колег. Обмінювалися досвідом, спостерігали за їхніми звичаями та й просто любувалися містом. А найголовніше, взяли участь в організованому господарями флешмобі.

Схема організації у них помітно відрізняється від загальноприйнятої. Наперед визначалося лише місце та час збору майбутніх учасників, а також “універсальний атрибут” - невелика сума грошей для закупки потрібного обладнання. Безпосередньо перед початком флешмобу відбулося обговорення того, які саме, коли і де, акції будуть реалізовуватися. Потім, на місці збору, відбувається імпровізований брифінг, де учасникам повідомляється що саме вони будуть робити під час флешмобу.

Також існує ще одна традиція - “афтепаті” проводити між акціями, що як на мене є дещо дивним По нашому проханню (ми були зв’язані часом відбуття електрички) цього разу вона була порушена.

Нажаль, було і одне неприємне здивування - велика кількість матюків під час брифінгу.

Описана схема організації, будучи простою, дозволяє витрачати організаторам мінімум зусиль, що безперечно є перевагою. (Також вона запобігає будь-якому витоку інформації для бажаючих просто подивитися чи й зашкодити флешмобу. Просто через відсутність такої інформації.) З іншого боку при цьому немає можливості ні проаналізувати можливий перебіг акцій, ні провести розвідку на місці, а тому так можуть реалізовуватися лише зовсім прості дії.

В кінцевому варіанті відбулися такі акції:

1. 14:00 збираємося біля ЦУМу і їмо капусту. На запитання що це ми робимо, відповідаємо щось типу: “Капуста сьогодні дешева, от і їмо” або “Святкуємо день Капусти”.
2. Починаючи з 14:40 ходимо в медичних масках по супермаркету. Пояснюючи це не зовсім звичне дійство епідеміями інфекційних захворювань.
3. В ролі афтепаті були бої сніжками на одній з площ.

Свідчення очевидця:

Акція адин, точніше перша: збираємося поблизу ЦУМу, в основному біля входу. Одна-дві великих групи (принаймні так то виглядало для мене - з віддалі в кілька десятків метрів), кілька менших. Починаємо їсти. Їсться непогано Я стояв дещо в стороні, сам.

Приблизно кожен третій перехожий питався, чого це ми капусту їмо. Молоді - весело. Старші швидше цікавилися: проти чого ми протестуємо. Один дядько, почувши версію про день Капусти, ощасливив мене інформацією про, скажімо так, збільшення виділення газів у шлунку під її впливом. Водій тролейбуса сигналив та махав рукою одній з менших групок учасників. На відміну від Львова я ні разу не чув слова “флешмоб” серед випадкових глядачів.

Друга акція - пройшлися по супермаркету, вдягнули маски і продовжили прогулюватися. Зразу менш-більш розпорошено (знову ж таки, в рамках того, що я бачив), потім, хвилин через десять, почали потроху скупчуватися перед касами. Ще через п’ять вийшли назовні і потроху розійшлися.

Цікавий діалог відбувся в мене (I) з охоронцем (O):

О (ввічливо, дещо боязко): “А що це ви в масках ходите?”

І: “Просто так…”

Він відходить, за хвилину повертається:

О “І все таки, чому ви в масках ходите?”

І “Ну, епідеміологічна ситуація складна, на всякий випадок”

Орест (теж в масці) додає: “По телевізору багато говорять”

О: “І що всі так разом раптом??” (По ескалатору якраз піднімається ще групка людей в масках)

I: “Нуу, очевидно одну і ту ж передачу дивилися”

О: *вигук роздратованого здивування* “Так, взагалі, піду подзвоню, запитаюся чи тут можна в масках ходити”.

І: (навздогін) “Взагалі, в Китаї чи Японії таке часто практикують”

О: (витягуючи мобільний, не розбірливо) “Ну, там на майданах всяких” (чи ще щось таке)

Кудись дзвонить, стоячи поруч з іншими працівниками супермаркету, потім ховає телефон (не впевнений, чи він з кимось розмовляв) , ми потроху йдемо назовні - акція вже закінчилася.

Третя дія, вона ж афтепаті - сніжки, описувати її не берусь, там просто треба було бути

Фотоальбом “Екскурсія в Тернопіль та місцевий флешмоб”