“Плани мого друга окреслювались дедалі чіткіше. З нашої зручної схованки ми могли спостерігати за тими, хто організував спостереження за нами, стежити за своїми переслідувачами. Силует у вікні правив за принаду, а ми були мисливцями. Ми стояли у темряві й тиші і дивилися на перехожих, що квапливо проходили вулицею. Вона мовчала і не рухалася, але я відчував – вона дуже напружена і ні на мить не зводив погляду з людського потоку на тротуарі. Ніч була холодна та буряна, вітер, тонко завиваючи, пролітав довгою вулицею. Майже всі перехожі ховали носи в коміри пальт і шарфи. Кілька разів мені здавалося, що я вже бачив ту чи іншу постать раніше, особливо впали мені в око двоє чоловіків, які ховалися від вітру в під’їзді неподалік нас…”
Навіщо стояли? Що робили?
Пропонуємо вам дізнатися на черговому флешмобі.
Свіжі коментарі